Чечельницький вісник
 

Їх щастя - у дітях

Дата: 01.06.2020 12:53
Кількість переглядів: 463

У кожного своє щастя. А в цій родині щастя - саме в дітях…

1 червня - День захисту дітей

У кожного своє щастя… Одні, аби бути щасливими, прагнуть до статків, інші - до визнання та високої посади, а дехто щасливий у материнстві.

Євдокія та Олександр Ташки познайомилися, коли дівчині виповнилося сімнадцять. Він повернувся з строкової служби. І як дорослішала та розквітала Євдокія, так і міцніло перше юначе кохання.
У 2004 році Євдокія та Олександр одружилися та переїхали на постійне місце проживання в Чечельник до дідової хати Олександра.  А у 2005 році Бог послав подружжю первістка Олександра. Звичайно, найбільше тішився народженню сина Олександр - буде татові підмога.

Євдокія Петрівна виховувалась у багатодітній родині, тож змалку звикла до гурту, до братерської допомоги. Молода мама мріяла щонайменше про трьох діток у своїй сім'ї. Тож за чотири роки лелека знову навідався до Ташків - народився синочок Дмитро.

А коли у 2013-му жінка зрозуміла, що знову носить під серцем маля, щиро мріяла про дівчинку. І мрія здійснилася,  народилась дівчинка - Яна. Ось і з'явилась в районі ще одна багатодітна родина - родина Ташків.
Живуть Ташки, як у селі - обробляють землю, утримують господарство. Олександр душею прикипів до землі, до техніки. Євдокія в усьому підтримує чоловіка. Ніколи вона не боялася праці, після своєї основної роботи  у Чечельницькій селищній раді постійно поспішає додому, щоб разом з дітьми допомогти чоловікові по господарству та спільно займатись улюбленими справами.

 - Маємо велику родину, то мусимо працювати, - говорить Євдокія Петрівна. Утримуємо корову, свині - це наш також дохід, хай і не надто значний, але діти постійно насолоджуються  молочною та м'ясною  продукцією. На землі вирощуємо картоплю та зернові, маємо й садок. Загалом, мій чоловік береться до всього. Він гарний господар і дбайливий батько. 

З розповіді жінки розуміємо, що Олександр Федорович - не просто глава сімейства, за ним дружина та діти  почуваються, як за кам'яною стіною, бо мають і підтримку, і пораду. 

А при розмові з дітьми про батьків,  то діти в один голос: «Мама й тато у нас  дуже добрі. Мама спокійна, але якщо щось зробимо, то, звичайно, без виховного моменту не обійдеться.  У школі завжди наші батьки цікавляться не тільки нашим навчанням, а щонайперше - поведінкою.  Вчать нас в будь-яких життєвих ситуаціях бути відвертими, якщо щось сталося, то обов'язково розповісти, адже неправда рано чи пізно, викриється».

- Діти у мене хороші, я можу довірити їм будь-яку роботу. Треба в хаті прибрати -  допоможуть, працюємо на городі - теж усі разом, - говорить багатодітна мама.
Коли заговорили про те, яке майбутнє бачить для своїх дітей, Євдокія Петрівна зізнається: "Усі діти різні за характером. Найменша - спокійна, врівноважена, але і хитренька "як лисичка". Хлопці  теж вчиться непогано, але жваві та енергійні». 

Та найбільша мрія родини - аби їхні  діти були здорові і не було війни в Україні. Бо строкову службу, що є школою справжнього чоловіка, на думку глави сімейства, мають його сини пройти.
Євдокія Петрівна відверто говорить, що вважає себе щасливою мамою і дружиною, хоч зізнається, що не завжди легко дати лад великій родині. Та є у жінки надійний тил - мама Тамара Харитонівна, яка з ними проживає з 2013 року, залишивши свою рідну домівку на Кіровоградщині, переїхавши до своєї доньки Євдокії.

Вона перший порадник для Євдокії та Олександра і в справах господарських, і у справах домашніх. Наприклад, завдання Тамари Харитонівни - подоїти корову,  довести до ладу молоко. А ще, бабуся - перша помічниця у догляді за дітьми. 

Коли запитуємо Євдокію Петрівну про основні принципи сімейного виховання Ташків, жінка перелічує, довго не задумуючись : 

- По-перше, має бути повага до батьків. У нас, наприклад, татові завдання не обговорюються. Діти розуміють, якщо тато каже, то так має бути. Не нехтують і моїми проханнями про допомогу. І якщо щось не так, я ніколи не кричу, а пояснюю дітям. Добрим словом, а не палкою чи криком, можна досягти значно більше у стосунках з дітьми. Я точно знаю, сама виросла не битою, то й з синами намагаюся порозумітися ласкою, добрим словом.

По-друге, привчаємо дітей до роботи, аби вони розуміли, що, де, і як береться, цінували те, що мають. 

По-третє, вчимо бути відвертими, підтримувати та допомагати одне одному. Бо в дорослому житті, дуже важлива підтримка близьких.
А загалом, як на мене, говорить Євдокія Петрівна, у сімейному вихованні найважливішим є приклад дорослих. Бо модель сім'ї діти черпають з середовища, в якому зростають. 
Родина Ташків може з певненістю  назвати себе щасливими, адже у їхній родині панує атмосфера тепла, любові, доброти й взаємодопомоги.

А на завершення, хочеться дійсно підкреслити слова Євдокії Петрівни, що саме діти уважно придивляються до поведінки своїх  батьків. Перші уявлення про справедливість, честь, обов'язок дитина дістає не стільки зі слів батьків, скільки зі спостережень за їхніми вчинками. Тому поведінка батьків, їхня свідомість і відповідальність, життєве кредо і є головним фактором успішного виховання дітей. В сім'ї, в процесі спілкування, дітям передається світогляд батьків. Батьки щоденним особистим прикладом прищеплюють дітям свої стереотипи свідомості і поведінки, до чого і зводиться суть всякого виховання. В "домашній школі" проходить підготовка до найважчої і складної професії на землі - матері і батька. Недаремно в народі кажуть: "Живіть правильно самі, і у вас виростуть хороші діти, неможливо, погано живучи самим, виховати хороших дітей".

Тетяна Фаренюк, директор районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 

 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування