Чечельницький вісник
 

Наш тато - найкращий!

Дата: 19.06.2020 15:17
Кількість переглядів: 251

21 червня - День батька. Для кожної дитини, будь то хлопчик чи дівчинка, тато є завжди героєм.

Він герой, коли ремонтує зламану іграшку, герой, коли готує смачну вечерю, герой, коли рятує від падіння з велосипеда. Але для тих дітей, батько яких служив чи служить у зоні бойових дій, тато подвійний герой. "Мій тато герой", - саме з таких слів розпочинає розповідь маленька, зовсім маленька дівчинка Іванка Ступар. "Хоч я і маленька, але я вже знаю, що народилася в незалежній, єдиній державі, назва якій - Україна". 

- Ми всією своєю родиною вболіваємо за Україну, її сьогодення та майбутнє. Ми вдячні Богу за те, що народилися саме в цій країні. 

Але той жах, який чинять зайди на нашій землі, змушує моє серце та моїх дітей розриватися від болю, - продовжує розповідь  мама дівчинки Іванки - Людмила. - Я ніяк по-іншому не можу назвати це все, як справжньою війною. Війною за єдність, за незалежність українського народу і держави. І з гордістю хочу сказати, що наш батько, тобто мій чоловік, Ступар Артем Анатолійович, є одним із тих, кому не байдуже, хто ладен віддати своє життя заради миру та спокою в нашій країні. Мій чоловік - учасник АТО. Він пішов туди, бо йому не все одно, бо його серце так само, як і моє, страждає через рідну Батьківщину - Україну. Якщо буде потрібно, Артем буде боротися за її майбутнє до самого кінця. І ні в якому разі не відступить, тому що  розуміє, що, захищаючи свою країну, він захищає насамперед свою родину та інші сім'ї. Війна - здається, звичайне слово, яке складається з п'яти літер, але скільки болю, жаху й страждань воно завдає. 18 серпня 2014 року, у цей день мені зателефонував  Артем і сказав, що йому прийшла повістка в армію. Я одразу ж зрозуміла: його мобілізували в АТО, він іде на війну… Хвилина - і по моїх щоках покотилися сльози, але я вірила, що все буде гаразд... 

- 20 серпня 2014 року проводи  нашого тата. Знову сльози, страх… - з хвилюванням продовжила розповідь старша донька Анжела. - Два місяці тато пробув у навчальній частині, після чого - він вже в АТО. Служить і пишається цим, а ми пишаємося татом. Майже щодня зідзвонюємося. Питання "Як ти там?" - вже стало звичним для нас усіх. "Все добре, доню, не хвилюйся за мене!" - відповідав він нам постійно. А в той момент розпачливі думки руйнували мене: "Господи, як би ж я тільки могла б зупинити все це! Як би ж я тільки могла встати між нашими бійцями і ворогами та у весь голос закричати: "ЗУПИНІТЬСЯ! Ви - люди, ви - браття, ви не повинні ворогувати, досить! Скільки ще треба смертей, щоб довести вам це?!" Та що я зроблю? Порівняно із запеклою війною, я - просто ще дитина, яка не в змозі щось зупинити. І все, що мені залишається робити, - молитися і вірити, що скоро все закінчиться, запанує мир, замовкнуть гармати…" Під час чергової телефонної розмови з татом я дізналася, надійшов наказ про те, що він повертається додому. Скільки щастя і радості було - не передати! Ми вже уявляли, як зустрінимо його, як міцно будемо обіймати і промовимо ті самі слова, які мучили нас весь час його перебування в АТО: "Тато, ми так  за тобою скучили! Як ми тебе любимо! Ми пишаємося тобою!" Залишалося тільки трохи почекати, і ми нарешті побачимося, зовсім трохи… 
Коли ми з мамою та з меншою сестричкою Іванкою зустрічали тата, падав дощ. А потім вдарила гроза, і тато різко накрив нас собою. Притиснув нас дуже-предуже.
- Тато, та це ж грім!  - прошепотіла Іванка,  - Я не злякалася.  
- Так, це не страшно, - відповів тоді тато. 
А мама сказала: "Звісно не страшно, коли твій тато поруч". 
- І це правда. Ми нічого не боїмося, коли він поруч, - твердо говорять дівчата про свого батька. 
Ми - українки. Ми - доньки бійця АТО. І ми віримо в тата, віримо в  мир, віримо в українців і в щасливе 
майбутнє!!!

***

Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли у неї є сім'я. Батько і мати - це два лебедині крила нашого життя, наша опора, де в сузір'ї братиків і сестричок, під опікою найрідніших, дитина має найбільше шансів на душевний комфорт. Тато і мама - найрідніші люди у житті кожного з нас. Без мами і без тата не може з'явитись на світ людина. Їм ми завдячуємо всім, чого досягли.

Звичайно, роль батька у народженні та вихованні дітей ніким не заперечується, але сучасний соціум сприймає потребу залучення чоловіків до участі по догляду за дитиною досить інертно. Що є результатом усталених поглядів на роль чоловіка та жінки в сім'ї, де чоловіка стереотипно вбачають заробітчанином та утримувачем, а жінку - домогосподаркою та вихователькою. Проблеми догляду за дітьми, виховання підростаючого покоління суспільством традиційно сприймаються, як жіночі. Між тим, батько потрібен дітям нарівні з матір'ю, як вихователь, як носій одвічних родинних традицій тощо. Як дерево без догляду садівника росте диким чагарником, так і молода людина без батьківських настанов, без твердої батьківської руки росте обділеною.

Тримаючись за тверду татову руку, дитина робить свої перші кроки у житті, звідси виходить у широкий світ.

Кожен маленький хлопчик прагне бути схожим на свого батька - сильного, розумного, люблячого, дбайливого господаря сім'ї. А кожна маленька дівчинка мріє вийти заміж за чоловіка з чудовими татовими рисами характеру. Маленькі діти присвячують своєму татові прекрасні пісні з найсвітлішими добрішими побажаннями. Впевнена, що татусям буде дуже приємно почути їх від своїх найрідніших кровиночок. 
Споконвіку батько в сім'ї вважався господарем. На нього покладалися обов'язки піклуватися про родину, забезпечувати її та захищати. Батьків приклад має у родині надзвичайно велике та важливе значення. Особливо хлопчики намагалися наслідувати батька, бути таким, як він. Тато - людина з сильним характером, міцними руками. Людина, якій під силу все зробити, полагодити. І куди не глянеш, в хаті чи у дворі - скрізь видно татову міцну, вмілу руку.

Тато для кожної дитини є таким же важливим як і мама, тому свято повинно бути і в тата. Тому щороку, у третю неділю червня, відзначається День батька. Відзначення на державному рівні Дня Батька - формуючий і виховний фактор відповідального батьківства, несе в собі виховний вплив для чоловічого соціуму. 

Сьогоднішні дівчатка і хлопчики - це завтрашні Матері і Батьки. Тому, щоб дівчатка і хлопчики могли розвинути свій потенціал, вони повинні виховуватися в умовах рівності. Щоб стати рівноправними, вони вже зараз мають визнати право на гідність і цінність людської особистості чоловіка-батька і жінки-матері як рівнозначних і взаємодоповнюючих у сім'ї, суспільстві, державі. Державне ставлення до такої рівності посилюється поряд з відзначенням Дня Матері і потребою у відзначенні Дня Батька. Введення Дня батька в суспільне життя українців - це перш за все підтримка чоловіків і залучення їх до активного сімейного життя, стимул до того, щоб члени кожної родини об'єдналися і стали єдиним і нероздільним  цілим.

Наші дорогі Батьки, щиросердечно вітаємо вас зі святом! День батька - це той день, коли ми маємо нагоду звернутись з добрим словом до всіх татусів, висловити  їм свою вдячність, свою увагу та повагу!

Дорогі діти, привітайте своїх татусів з Днем батька та нагадайте їм про свою любов. І робіть це не лише на свята, а щодня! З належною шаною і вдячністю складіть батькам подяку за всі їх труди і зусилля. Адже без Батька, без Матері, без Сім'ї нема щастя на землі!

Тетяна Фаренюк, директор РЦ СССДМ                                                                  
 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування